йоржик

йо́ржик

[йоржи^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. йоржик — йо́ржик 1 іменник чоловічого роду, істота риба йо́ржик 2 іменник чоловічого роду чуб  Орфографічний словник української мови
2. йоржик — див. волосся  Словник синонімів Вусика
3. йоржик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до йорж. 2》 Чуб на голові, що стирчить догори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. йоржик — (-а) ч. 1. крим. Дуже хитра, вивертка, спритна людина. СЖЗ, 50. 2. мол. Пестл. до йорж 2. Я мовчки посилаю всіх до всіх чортів і продовжую наливатись їхнім пивом. Чоловіки приносять горілку. Ми продовжуємо у композиції, яка називається "йоржик" (Н. Римська: Тексти).  Словник жарґонної лексики української мови
5. йоржик — ЙО́РЖИК (чуб на голові, що стирчить догори), ЇЖА́К розм., ЇЖАЧО́К розм. Це був кволий на вигляд дідок з сивим йоржиком на голові і довгими вусами (С.  Словник синонімів української мови
6. йоржик — ЙО́РЖИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до йорж. 2. Чуб на голові, що стирчить догори. Це був кволий на вигляд дідок з сивим йоржиком на голові і довгими вусами (Жур., Опов., 1956, 226). 3. у знач. присл. йо́ржиком. Коротко, так, що стирчить (про волосся).  Словник української мови в 11 томах