Значення в інших словниках
-
комедія —
коме́дія іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
комедія —
див. П'ЄСА; (розвагова) водевіль; (анекдотичний випадок) сміховина, сміхота, курйоз, сміх та й годі; ФР. лицемірство, нещира гра; пор. КУМЕДІЯ.
Словник синонімів Караванського
-
комедія —
-ї, ж. 1》 Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. || Вистава такого твору. 2》 перен. Кумедний випадок, що-небудь смішне; курйоз. || Про що-небудь пародійне. 3》 перен. Удавання з себе когось із певною метою; лицемірне поводження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
комедія —
КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (М. Коцюбинський); Левицькнй береться навіть до драматичної форми й дав .. кілька комедій якраз із міщанського життя (С.
Словник української мови у 20 томах
-
комедія —
коме́дія (куме́дія): ◊ виправля́ти комедії 1. бути нечемним; бешкетувати (ср, ст) 2. впадати в істерику (ср, ст) ◊ чи́ста куме́дія непередбачений, неймовірний вчинок або подія (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
комедія —
• комедія (грец. κωμώδία, від κωμος — весела процесія та ωδή — пісня) - вид драми, де конфлікт, характери, ситуації і події постають у смішних, комічних формах. Завдання...
Українська літературна енциклопедія
-
комедія —
коме́дія (грец. κωμφδία) 1. У Стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2. Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3. Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
комедія —
Драматичний твір, що характеризується жвавим сюжетом, переважно щасливим кінцем; зображення засобами сатири й гумору людських вад і соціально-політичних пороків.
Універсальний словник-енциклопедія
-
комедія —
гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І.
Фразеологічний словник української мови
-
комедія —
ІНТЕРМЕ́ДІЯ (у середньовічному театрі — коротенька сценка, перев. гумористичного характеру, вставлена між актами серйозної драми), ІНТЕРЛЮ́ДІЯ. Се були т. зв. інтермедії, або інтерлюдії, що з часом дали початок новочасній комедії (І. Франко). — Пор.
Словник синонімів української мови
-
комедія —
Коме́дія, -дії, -дією; -ме́дії, -ме́дій (літер. твір) коме́дія і куме́дія, -дії (чудасія) куме́дія і коме́дія, -дії, -дією (чудасія), але літер. твір тільки коме́дія
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
комедія —
КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (Коцюб., III, 1956, 125); У репертуарі його [антрепренера Ленкавського] трупи..
Словник української мови в 11 томах
-
комедія —
Коме́дія, -дії ж. Комедія. Почав він... писати... комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII.
Словник української мови Грінченка