Значення в інших словниках
-
контора —
конто́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
контора —
Канцелярія; (нотаріяльна) бюро.
Словник синонімів Караванського
-
контора —
-и, ж. 1》 Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи чи окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. || Приміщення, де перебуває такий відділ або установа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
контора —
КОНТО́РА, и, ж. Загальна назва адміністративно-канцелярських відділів підприємств, закладів, установ або окремої установи з господарськими, фінансовими і т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (І.
Словник української мови у 20 томах
-
контора —
И, ж. 1. Велика компанія. Дивись, яка контора повалила. 2. Організація. Гнила контора. 3. Офіс. Пішли до мене в контору. 4. Місце роботи. Мене вже дістали на конторі.
Словник сучасного українського сленгу
-
контора —
(-и) ж. 1. мол., жрм; зневажл. Будь-яка установа. БСРЖ, 276; ПСУМС, 36. 2. мол. Дитяча кімната міліції. ПСУМС, 36. 3. мол. Компанія. ПСУМС, 36.
Словник жарґонної лексики української мови
-
контора —
Конто́ра, -ри; -то́ри, -то́р
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
контора —
КОНТО́РА, и, ж. Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи або окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
контора —
рос. контора службове приміщення, офіс, адміністративна частина підприємства, організації.
Eкономічна енциклопедія
-
контора —
Конто́ра, -ри ж. Контора.
Словник української мови Грінченка