лазити —
лажу, лазиш, недок. 1》 без додатка, по чому, на чому. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. || Пересуватися по поверхні, майже притискуючись до неї (звичайно про дрібні живі істоти, які мають багато ніг).
Великий тлумачний словник сучасної мови
лазити —
ЛА́ЗИТИ, ла́жу, ла́зиш, недок. 1. без дод., по чому, на чому. Те саме, що лі́зти 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках; плазувати.
Словник української мови у 20 томах
лазити —
ла́зити знев. ходити, вештатися (м, ср, ст): Лазять по хатах, чіпляються до кожної шпаринки у вікні, нюхають, міряють, пишуть кари, грозять, а, врешті, вижпьопавши пиво, такий із другим шупак б'є в дах і каже “ґуте нахт”, а не забудьте “фердункелюнґ” направити (Тарнавський З.)|| = валанцяти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
лазити —
Лазить, як сновида. Ходить, як не свій. Не лізь в горох, тай не скажеш ох. Не роби лиха, тай терпіти не будеш. Хто лазить поночі, той шукає немочі. Хто ходить поночі, той шукає клопоту.
Приповідки або українсько-народня філософія
лазити —
Жу, -зиш, недок. Ходити. Прохає Рому піти завтра з нею на базар — допомогти вибрати спортивний костюм, полазимо потім по центру (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
лазити —
(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
лазити —
БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
лазити —
ЛА́ЗИТИ, ла́жу, ла́зиш, недок. 1. без додатка, по чому, на чому. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. Був у нього вуж домашній, що нікого не кусав і свобідно всюди лазив (Фр.
Словник української мови в 11 томах
лазити —
Лазити, -лажу, -виш гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Шевч. 532. Лазарь, що по печі лазив. Ном. № 4075. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Ном. № 4075.
Словник української мови Грінченка