лист — Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

лист — лист 1 іменник чоловічого роду письмове повідомлення; аркуш; одиничне до 'листя' лист 2 іменник чоловічого роду листя Орфографічний словник української мови
лист — (живий) листок, зб. листя; (писаний) ж. епістоля <сов. епістола>, (короткий) цидула, цидулка. Словник синонімів Караванського
лист — I ч. 1》 род. -а. Орган повітряного живлення і газообміну рослин у вигляді тонкої, зазвичай зеленої пластинки. || Складова частина головки капусти. || у знач. присл. листом, спец. – плавно, поволі. 2》 род. -у. Те саме, що листя. Великий тлумачний словник сучасної мови
лист — ЛИСТ¹, ч. 1. род. а́. Орган повітряного живлення й газообміну рослини у формі тонкої зеленої пластинки. Лист за листом опадає, Рік за роком упливає, Назад не вертає! (С. Словник української мови у 20 томах
лист — лист: ◊ лист ща́стя ірон. лист-повідомлення від Державної автоінспекції про штраф (від 2009 року)(м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
лист — А, ч. Будь-який список. Зачитай лист присутніх. Словник сучасного українського сленгу
лист — Письмовий документ, лист Словник застарілих та маловживаних слів
лист — як ли́сту на де́реві кого, чого. Велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь; дуже багато. — То вже й нема гайдамаків у вас там? — Чому нема? Ого!.. Нас як листу на дереві (Г. Хоткевич). як (мов, на́че і т. ін.) лист за водо́ю, зі сл. Фразеологічний словник української мови
лист — А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Словник синонімів української мови
лист — Лист, листа́ (одного листа) і ли́сту (листя), на листі́; листи́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лист — ЛИСТ¹, ч. 1. род. а́. Орган повітряного живлення і газообміну рослин у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки. Лист за листом опадає, Рік за роком упливає. Назад не вертає! (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
лист — Лист, -ту м. 1) во мн. им. листи. Листь (растенія). Употребляется также какъ соб. въ значеніи листва: Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист (втічемо). Ном. № 11035. Тонковерха тополя пахучим листом шелестить. МВ. ІІ. 74. Словник української мови Грінченка