локальний —
лока́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
локальний —
-а, -е. 1》 Який не виходить за певні межі; місцевий. || Власт. певній місцевості, певному середовищу. 2》 У живописі – такий, що незмінно, постійно властивий певному предметові (про колір, тон).
Великий тлумачний словник сучасної мови
локальний —
ЛОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не виходить за певні межі; місцевий. Подекуди локальні сутички переходять у вуличні бої (Л. Костенко); Сучасні локальні війни тривають десятиліттями, і важко сказати, коли вони будуть засуджені (Г. Пагутяк);...
Словник української мови у 20 томах
локальний —
лока́льний (лат. localis, від locus – місце) місцевий, той, що не виходить за визначені межі; ¤ л-а війна – війна, обмежена порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.
Словник іншомовних слів Мельничука
локальний —
МІСЦЕ́ВИЙ (який поширює свою дію на частину цілого, не виходить за межі чогось), ЛОКА́ЛЬНИЙ. Місцевий наркоз; Локальний характер.
Словник синонімів української мови
локальний —
ЛОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який не виходить за певні межі; місцевий. Проблема освоєння Карпат гірськолижниками давно вже втратила локальне, місцеве значення (Рад. Укр.
Словник української мови в 11 томах
локальний —
рос. локальный місцевий, той, що не виходить за визначені межі.
Eкономічна енциклопедія