Орфоепічний словник української мови

лють

[л'ут']

-т'і, ор. -т':у

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. лють — лють іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. лють — Гнів, злість, лютість, лютощі, розлюченість, г. іритація; (дія) лютування.  Словник синонімів Караванського
  3. лють — I гарячка, гнів, каз, лютість, лютощі, несамовитість, нестям, нестяма, нестямка, нестямність, нестямок, оскаженіння, палкість, скаженина, скажениця, скаженівка, скаженість, сказ, шал, шаленість, шаленство II див. сказ; холод  Словник синонімів Вусика
  4. лють — -і, ж. 1》 Те саме, що лютування I. 2》 Почуття роздратування, злості, гніву. || на кого, до кого, проти кого. Таке почуття, спрямоване на кого-небудь. 3》 чого, яка. Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лють — ЛЮТЬ, і, ж. 1. Те саме, що лютува́ння¹. Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближалися до парубка (О. Донченко). 2. Почуття роздратування, злості, гніву. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; ..  Словник української мови у 20 томах
  6. лють — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І.  Словник синонімів української мови
  7. лють — Лють, лю́ті, лю́ті, лю́ттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лють — ЛЮТЬ, і, ж. 1. Те саме, що лютува́ння¹. Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближалися до парубка (Донч., III, 1956, 51). 2. Почуття роздратування, злості, гніву. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; ..  Словник української мови в 11 томах
  9. лють — Лють, -ті ж. Сильный холодъ. Ном. № 3737. Теперки ще нічого, а як сама лють була, то хочень і три в'язки соломи спали, то холодно. Камен. у.  Словник української мови Грінченка