макогін —
макогі́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
макогін —
-гона, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
макогін —
МАКОГІ́Н, го́на, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (П.
Словник української мови у 20 томах
макогін —
облиза́ти макого́на (макогі́н, м’я́ло), ірон. Зазнати невдачі. Облизавши макогона, як кажуть, він повернувся ні з чим додому (З усн. мови); // Мовчки зносити образу, глузування. — Тебе дурять! З тебе глузують! А ти? Облизав макогона! (О. Ільченко).
Фразеологічний словник української мови
макогін —
ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні).
Словник синонімів української мови
макогін —
МАКОГІ́Н, го́на, ч. Дерев’яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Г.-Арт., Байки..
Словник української мови в 11 томах
макогін —
Макогін, -го́ну м. 1) Деревянный песть для растиранія соли, маку, пшена и пр. Лисий як макогін. Ном. № 8661. макогін облизати. Получить отказъ въ сватовствѣ, то-же, что и гарбуза вхопити. О. 1862. Русин. весілля. IV.
Словник української мови Грінченка