макогін
МАКОГІ́Н, го́на, ч.
Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно і т. ін.
До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (П. Гулак-Артемовський);
І зупинилася стара жінка посеред хати, і глянула кругом себе, а потім, перехрестившись, вхопила кочергу і макогін і поклала навхрест перед порогом (Т. Осьмачка);
– Е-е, пане Антосю, на те в мене й голова, а не макогін, аби я раду шукав (Ю. Винничук);
* У порівн. Як у діжку макогоном, У бубон стукотить (Л. Глібов);
Голова в його була лиса, справді наче облизаний макогін (І. Нечуй-Левицький).
◇ Облиза́ти макого́на (макогі́н, м'я́ло) див. обли́зувати;
Схо́жий (похо́жий), як свиня́ на коня́ (цуценя́ на пироги́, макогі́н на но́чви і т. ін.) див. схо́жий¹;
(1) Як макогі́н на но́чви, перев. зі сл. схо́жий, ірон. – уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (схожий).
Авжеж, схожий, як макогін на ночви, як свиня на коня (із журн.);
Як (мов, на́че і т. ін.) м'я́ло (макого́на) облиза́в див. обли́зувати;
(2) Як (мов, немо́в і т. ін.) обли́заний макогі́н – про лису людину.
А тепер у неї голова лиса, неначе облизаний макогін! (І. Нечуй-Левицький);
Ця голова вилискувалась, як макогін облизаний (Л. Мартович);
Як (мов, ні́би і т. ін.) пес пі́сля макого́на див. пес.
Словник української мови (СУМ-20)