мармур —
ма́рмур іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
мармур —
-у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується перев. для архітектурних і скульптурних робіт. || Виріб чи вироби з такої породи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мармур —
МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт.
Словник української мови у 20 томах
мармур —
Метаморфічна гірська порода, утворена з перекристалізованого кальциту; поточна назва мармуроподібних вапняків, що надаються до полірування; в осн. використовується як будівельний, декоративний, скульптурний матеріал; в Україні — Закарпаття, Крим.
Універсальний словник-енциклопедія
мармур —
Ма́рмур, -ру, -рові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мармур —
МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт.
Словник української мови в 11 томах
мармур —
Ма́рмор и мармур, -ру м. Мраморъ. З мармору вироблена постать. Мир. ХРВ. 388. Якого там срібла, злота, квіток, мармору! Левиц. І. 223. Широкий ганок з білого мармуру. Федьк. --------------- Мармур, -ру м. 1) см. мармор. 2) = птица кропивник. Вх. Пч. II. 7.
Словник української мови Грінченка