мармур
МА́РМУР, у, ч.
Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт.
З розкинутими косами, що, як дві гадини, спадали на її білу шию і спускалися на мов виточені з білого мармуру плечі, стояла вона перед ним (Панас Мирний);
Нехай у бронзі й мармурі тут встануть Скульптури воїнів (Л. Забашта);
Полум'я осявало склепіння підземного гроту, в глибині якого напівлежала постать титана, висічена з блакитного мармуру (О. Бердник);
* Образно. Урочисто пливе місяць в голубуватому мармурі хмар (О. Гончар);
* У порівн. А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка Біліє, як мармур, як сніг (Леся Українка);
// Виріб або вироби з такої породи.
Тут кілька музеїв, скрізь чудовий мармур, бронза (М. Коцюбинський);
А Перфецький дуже любив .. будь-які зображення, любив червоний мармур з Верони або трофеї хрестових походів (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)