маршал

ма́ршал

[маршал]

-ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -ли^е, -л'іў

Значення в інших словниках

1. маршал — ма́ршал іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. маршал — -а, ч. 1》 Найвище військове звання або чин в арміях деяких країн; особа, що має таке звання або чин. 2》 У США – судовий виконавець. 3》 У США – начальник поліцейського відділку. 4》 У Польщі – звання деяких цивільних посадових осіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маршал — МА́РШАЛ, а, ч. 1. Військове звання, вище за генеральське, що його надають за видатні заслуги в керівництві військами, а також особа, яка має це звання. – Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (П. Козланюк); Початок параду гримить ..  Словник української мови у 20 томах
4. маршал — ма́ршал (франц. marechal, від старонім. marschalc – конюший) 1. У Франкській державі королівський слуга, що наглядав за кіньми. 2. 3 12 ст. придворний радник у Франції, заступник конетабля.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. маршал — Найвище військове звання у ряді країн.  Універсальний словник-енциклопедія
6. маршал — Ма́ршал, -ла; -шали, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. маршал — МА́РШАЛ, а, ч. 1. Військове звання, вище за генеральське, що його надає Президія Верховної Ради СРСР видатним особам найвищого командного складу, а також особа, яка має це звання. Початок параду гримить..  Словник української мови в 11 томах
8. маршал — Маршал, -ла м. 1) Маршалъ. 2) = маршалок 1. Ондрій Степанович ще й маршалом був О. 1862. V. 105.  Словник української мови Грінченка