маршал
МА́РШАЛ, а, ч.
1. Військове звання, вище за генеральське, що його надають за видатні заслуги в керівництві військами, а також особа, яка має це звання.
– Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (П. Козланюк);
Початок параду гримить .. Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал (М. Бажан);
Він уявляв себе мало не маршалом Манштейном, який одним розчерком пера спрямовує в бій свої танкові дивізії (Ю. Бедзик);
Колін прийняв меч, поцілував голівку ефеса і передав його лордові Дункану Енґусу, чоловікові своєї тітки Аліси, головному маршалові лоґрійської армії (О. Авраменко, В. Авраменко);
Власне, й звання маршала, на відміну від, наприклад, Маннергейма, Юзеф Пілсудський, користуючись верховною владою, сам собі й присвоїв (В. Чемерис).
2. іст. Те саме, що марша́лок 2.
Головою цілого повіту бував теж-таки виборний дворянами маршал, пізніше – предводитель дворянства (Панас Мирний);
Дехто, мабуть, шкодував, що прийняв запрошення на іменини до повітового маршала і потрапив у пастку (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)