1. Словник української мови у 20 томах

маршал

МА́РШАЛ, а, ч.

1. Військове звання, вище за генеральське, що його надають за видатні заслуги в керівництві військами, а також особа, яка має це звання.

– Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (П. Козланюк);

Початок параду гримить .. Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал (М. Бажан);

Він уявляв себе мало не маршалом Манштейном, який одним розчерком пера спрямовує в бій свої танкові дивізії (Ю. Бедзик);

Колін прийняв меч, поцілував голівку ефеса і передав його лордові Дункану Енґусу, чоловікові своєї тітки Аліси, головному маршалові лоґрійської армії (О. Авраменко, В. Авраменко);

Власне, й звання маршала, на відміну від, наприклад, Маннергейма, Юзеф Пілсудський, користуючись верховною владою, сам собі й присвоїв (В. Чемерис).

2. іст. Те саме, що марша́лок 2.

Головою цілого повіту бував теж-таки виборний дворянами маршал, пізніше – предводитель дворянства (Панас Мирний);

Дехто, мабуть, шкодував, що прийняв запрошення на іменини до повітового маршала і потрапив у пастку (О. Полторацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маршал — ма́ршал іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маршал — [маршал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. маршал — -а, ч. 1》 Найвище військове звання або чин в арміях деяких країн; особа, що має таке звання або чин. 2》 У США – судовий виконавець. 3》 У США – начальник поліцейського відділку. 4》 У Польщі – звання деяких цивільних посадових осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маршал — ма́ршал (франц. marechal, від старонім. marschalc – конюший) 1. У Франкській державі королівський слуга, що наглядав за кіньми. 2. 3 12 ст. придворний радник у Франції, заступник конетабля. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. маршал — Найвище військове звання у ряді країн. Універсальний словник-енциклопедія
  6. маршал — Ма́ршал, -ла; -шали, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. маршал — МА́РШАЛ, а, ч. 1. Військове звання, вище за генеральське, що його надає Президія Верховної Ради СРСР видатним особам найвищого командного складу, а також особа, яка має це звання. Початок параду гримить.. Словник української мови в 11 томах
  8. маршал — Маршал, -ла м. 1) Маршалъ. 2) = маршалок 1. Ондрій Степанович ще й маршалом був О. 1862. V. 105. Словник української мови Грінченка