1. Словник іншомовних слів Мельничука

маршал

ма́ршал

(франц. marechal, від старонім. marschalc – конюший)

1. У Франкській державі королівський слуга, що наглядав за кіньми.

2. 3 12 ст. придворний радник у Франції, заступник конетабля.

3. Найвище військове звання в ряді країн, зокрема в СРСР з 1935 р.

4. В Польщі звання деяких цивільних службових осіб (напр., М. сейму, віце-М. сейму).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маршал — ма́ршал іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маршал — [маршал] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. маршал — -а, ч. 1》 Найвище військове звання або чин в арміях деяких країн; особа, що має таке звання або чин. 2》 У США – судовий виконавець. 3》 У США – начальник поліцейського відділку. 4》 У Польщі – звання деяких цивільних посадових осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маршал — МА́РШАЛ, а, ч. 1. Військове звання, вище за генеральське, що його надають за видатні заслуги в керівництві військами, а також особа, яка має це звання. – Нині мусить їхати з Румунії до Варшави маршал Франції Фош (П. Козланюк); Початок параду гримить .. Словник української мови у 20 томах
  5. маршал — Найвище військове звання у ряді країн. Універсальний словник-енциклопедія
  6. маршал — Ма́ршал, -ла; -шали, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. маршал — МА́РШАЛ, а, ч. 1. Військове звання, вище за генеральське, що його надає Президія Верховної Ради СРСР видатним особам найвищого командного складу, а також особа, яка має це звання. Початок параду гримить.. Словник української мови в 11 томах
  8. маршал — Маршал, -ла м. 1) Маршалъ. 2) = маршалок 1. Ондрій Степанович ще й маршалом був О. 1862. V. 105. Словник української мови Грінченка