мінімум —
мі́німум іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
мінімум —
У. Наявність цього слова, вжитого в значенні прислівника, не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: довести температуру до мінімум двадцяти градусів.
Літературне слововживання
мінімум —
-у, ч. 1》 Найменша кількість чого-небудь. Прожитковий мінімум — найменша кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини. Як мінімум — щонайменше. 2》 чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мінімум —
Щонайменше, якнайменше
Словник чужослів Павло Штепа
мінімум —
МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість, найменша величина чого-небудь. Основною вимогою до збирання [зернових] є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
мінімум —
мі́німум (лат. minimum) 1. Найменша кількість; найменша величина; нижча межа чогось. 2. матем. Найменше значення безперервної функції.
Словник іншомовних слів Мельничука
мінімум —
НАЙМЕ́НШЕ (при сл. зі знач. кількості — як позначення найменшої допустимої кількості кого-, чого-небудь), НЕ МЕНШ НІЖ (НЕ МЕ́НШЕ ЯК), ЩОНАЙМЕ́НШЕ, ЯКНАЙМЕ́НШЕ, МІ́НІМУМ, ПРИНА́ЙМНІ, ЯК МІ́НІМУМ.
Словник синонімів української мови
мінімум —
МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість чого-небудь. Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 275).
Словник української мови в 11 томах