мінімум

мі́німум

-у, ч.

1》 Найменша кількість чого-небудь.

Прожитковий мінімум — найменша кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини.

Як мінімум — щонайменше.

2》 чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі.

3》 у знач. присл., розм. Найменше, мінімально.

4》 мат. Найменше значення безперервної функції.

Значення в інших словниках

1. мінімум — мі́німум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мінімум — У. Наявність цього слова, вжитого в значенні прислівника, не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: довести температуру до мінімум двадцяти градусів.  Літературне слововживання
3. мінімум — [м’ін'імум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў  Орфоепічний словник української мови
4. мінімум — Щонайменше, якнайменше  Словник чужослів Павло Штепа
5. мінімум — МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість, найменша величина чого-небудь. Основною вимогою до збирання [зернових] є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. мінімум — мі́німум (лат. minimum) 1. Найменша кількість; найменша величина; нижча межа чогось. 2. матем. Найменше значення безперервної функції.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. мінімум — НАЙМЕ́НШЕ (при сл. зі знач. кількості — як позначення найменшої допустимої кількості кого-, чого-небудь), НЕ МЕНШ НІЖ (НЕ МЕ́НШЕ ЯК), ЩОНАЙМЕ́НШЕ, ЯКНАЙМЕ́НШЕ, МІ́НІМУМ, ПРИНА́ЙМНІ, ЯК МІ́НІМУМ.  Словник синонімів української мови
8. мінімум — Мі́німум, -му, -мові; -муми, -мів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мінімум — МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість чого-небудь. Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 275).  Словник української мови в 11 томах