м'яч —
м'яч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
м'яч —
б. з. опука; м'ячик.
Словник синонімів Караванського
м'яч —
-а, ч. Суцільна чи порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню. Волейбольний м'яч. Ручний м'яч — те саме, що гандбол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
м'яч —
Опука, спучка, див. шина
Словник чужослів Павло Штепа
м'яч —
М'ЯЧ, а́, ч. Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята! (Л.
Словник української мови у 20 томах
м'яч —
м'яч: ◊ копаний м'яч → копаний
Лексикон львівський: поважно і на жарт
м'яч —
М'ЯЧ, ОПУ́КА заст. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять (Л. Боровиковський); Діти посеред вулиці ганяють опуку, збиваючи куряву (П. Колесник).
Словник синонімів української мови
м'яч —
М'яч и мняч, -ча м. Мячъ. Полетиш, як м'яч. Ном. № 4319. Стріляють було у них, а вони як мнячі кулі ловлять та назад себе кидають. Мнж. 133.
Словник української мови Грінченка