м'яч
М'ЯЧ, а́, ч.
Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню.
Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята! (Л. Боровиковський);
Коли б воля – побіг би він тепер на улицю [вулицю] до хлопців у м'яча грати, свинку туряти! (Панас Мирний);
* У порівн. Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м'яч, плиг (П. Грабовський).
Відіграва́ти / відігра́ти м'яч (ша́йбу, гол і т. ін.) див. відіграва́ти;
Сквита́ти гол (м'яч) див. сквита́ти.△ Бра́ти / взя́ти м'яч див. бра́ти;
Гаси́ти м'яч див. гаси́ти;
(1) Кру́чений м'яч, спорт. – м'яч, кинутий таким чином, щоб у повітрі він крутився і різко змінював траєкторію польоту;
(2) Ручни́й м'яч – те саме, що гандбо́л;
Хоке́й з м'яче́м див. хоке́й.
Словник української мови (СУМ-20)