-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
наймач —
найма́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
наймач —
-а, ч. 1》 Той, хто наймає кого-, що-небудь. 2》 Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому. 3》 Те саме, що орендар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наймач —
НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. – Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (І. Нечуй-Левицький); До нас підходили наймачі і питались, чи не найнялись би ми (В.
Словник української мови у 20 томах
наймач —
НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. — Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Довж., Зач. Десна, 1957, 517).
Словник української мови в 11 томах