1. Орфоепічний словник української мови

наймач

найма́ч

[наймач]

-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймач — найма́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наймач — -а, ч. 1》 Той, хто наймає кого-, що-небудь. 2》 Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому. 3》 Те саме, що орендар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. – Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (І. Нечуй-Левицький); До нас підходили наймачі і питались, чи не найнялись би ми (В. Словник української мови у 20 томах
  4. наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. — Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Довж., Зач. Десна, 1957, 517). Словник української мови в 11 томах