1. Словник української мови в 11 томах

наймач

НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь.

— Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Н.-Лев., IV, 1956, 284);

Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Довж., Зач. Десна, 1957, 517).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймач — найма́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наймач — [наймач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  3. наймач — -а, ч. 1》 Той, хто наймає кого-, що-небудь. 2》 Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому. 3》 Те саме, що орендар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. – Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (І. Нечуй-Левицький); До нас підходили наймачі і питались, чи не найнялись би ми (В. Словник української мови у 20 томах