наймач
найма́ч
-а, ч.
1》 Той, хто наймає кого-, що-небудь.
2》 Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому.
3》 Те саме, що орендар.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наймач — найма́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наймач — [наймач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. – Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (І. Нечуй-Левицький); До нас підходили наймачі і питались, чи не найнялись би ми (В. Словник української мови у 20 томах
- наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. — Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Довж., Зач. Десна, 1957, 517). Словник української мови в 11 томах