наймач
НАЙМА́Ч, а, ч.
Той, хто наймає кого-, що-небудь.
– Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (І. Нечуй-Левицький);
До нас підходили наймачі і питались, чи не найнялись би ми (В. Винниченко);
Перерозподіл житлової площі може робитися за згодою наймачів житлових приміщень (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наймач — найма́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наймач — [наймач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- наймач — -а, ч. 1》 Той, хто наймає кого-, що-небудь. 2》 Сторона договору найму жилого приміщення, яка отримує від іншої сторони (наймодавця) жиле приміщення за плату для проживання у ньому. 3》 Те саме, що орендар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наймач — НАЙМА́Ч, а, ч. Той, хто наймає кого-, що-небудь. — Може б, трапився якийсь наймач та взяв мене на службу до себе (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Виникають у степу батраки. Ось їх величезні юрби біля берега Дніпра.. Чекають наймача (Довж., Зач. Десна, 1957, 517). Словник української мови в 11 томах