наступник —
насту́пник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
наступник —
(послідовник) продовжувач; (на троні) спадкоємець.
Словник синонімів Караванського
наступник —
-а, ч. 1》 Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. || Продовжувач чиєї-небудь діяльності, чиїхось традицій. 2》 книжн., рідко. Особа, яка одержала спадщину або яка має право на одержання її.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наступник —
НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, “великим ханом”, став третій його син Угедей (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
наступник —
ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.
Словник синонімів української мови
наступник —
НАСТУ́ПНИК, а, ч. 1. Той, хто змінює кого-небудь на якомусь посту, займає місце або посаду свого попередника. Наступником Чингіс-хана, "великим ханом", став третій його син Угедей (Іст.
Словник української мови в 11 томах
наступник —
Наступник, -ка м. Преемникъ.
Словник української мови Грінченка