Орфоепічний словник української мови

незнайомець

незнайо́мець

[неизнайомеиц']

-мц'а, ор. -мцеим, м. (на) -мцеив'і /-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. незнайомець — незнайо́мець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. незнайомець — -мця, ч. Незнайомий чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незнайомець — НЕЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч. Незнайомий чоловік. Незнайомець, проходячи, зупинився біля Христі, витріщивши на неї здивовані очі (Панас Мирний); Високий незнайомець, широко та енергійно ступаючи, зайшов до вагона (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
  4. незнайомець — НЕЗНАЙО́МЕЦЬ (невідомий чоловік), НЕЗНАЙО́МИЙ, НЕВІДО́МИЙ, ІКС (умовне позначення невідомої особи). — Це не звичайне озеро, — пояснював, наближаючись, незнайомець (Ю. Збанацький); — Ви продаєте шафу, — ще раз сказав незнайомий, не стільки запитуючи, скільки стверджуючи (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
  5. незнайомець — Незнайо́мець, -йо́мця; -йо́мці, -йо́мців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. незнайомець — НЕЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч. Незнайомий чоловік. Незнайомець, проходячи, зупинився біля Христі, витріщивши на неї здивовані очі (Мирний, III, 1954, 199); Високий незнайомець, широко та енергійно ступаючи, зайшов до вагона (Коз., Сальвія, 1959, 13).  Словник української мови в 11 томах
  7. незнайомець — Незнайо́мець, -мця м. Незнакомец!.. Стрів її чуждоземець, чуждоземець, незнайомець. Гол. І. 208.  Словник української мови Грінченка