Значення в інших словниках
-
неминуче —
немину́че прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
неминуче —
див. обов'язково
Словник синонімів Вусика
-
неминуче —
Присл. до неминучий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
неминуче —
НЕМИНУ́ЧЕ. Присл. до немину́чий. Зінька уявляє собі всю ту ганьбу, яка неминуче впаде на її голову, коли Прохор на ній не одружиться (А. Шиян); – Пам'ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови у 20 томах
-
неминуче —
ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм.
Словник синонімів української мови
-
неминуче —
Немину́че, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
неминуче —
НЕМИНУ́ЧЕ. Присл. до немину́чий. Зінька уявляє собі всю ту ганьбу, яка неминуче впаде на її голову, коли Прохор на ній не одружиться (Шиян, Баланда, 1957, 191); — Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
неминуче —
Неминуче нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305.
Словник української мови Грінченка