обвітрений —
обві́трений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обвітрений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвітрити. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обвітрений —
ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обві́трити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (О. Ільченко); Ввійшов [посланець], як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом (Л. Костенко).
Словник української мови у 20 томах
обвітрений —
ОБВІ́ТРЕНИЙ (який став пересохлим, шершавим від вітру — про шкіру), ДУ́БЛЕНИЙ розм. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю.
Словник синонімів української мови
обвітрений —
Обві́трений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обвітрений —
ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́трити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 366); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах