Значення в інших словниках
-
орбіта —
орбі́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
орбіта —
(плянети) шлях; (діяльности) сфера, межі; АН. очна ямка.
Словник синонімів Караванського
-
орбіта —
-и, ж. 1》 астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Юпітера. 2》 перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. 3》 анат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
орбіта —
ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (М.
Словник української мови у 20 томах
-
орбіта —
орбі́та (лат. orbita, від orbis – коло) 1. Траєкторія руху одного небесного тіла або космічного корабля, апарата відносно іншого. 2. Очна ямка, кісткова порожнина, в якій міститься очне яблуко. 3. Переносно – коло, сфера дії, поширення чого-небудь.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
орбіта —
виво́дити / ви́вести на орбі́ту кого. Створювати комусь необхідні умови для досягнення успіхів у чому-небудь. Небагато хто знає, якою ціною це дається — вивести спортсмена на найвищу орбіту (З газети).
Фразеологічний словник української мови
-
орбіта —
ОРБІ́ТА анат. (заглибина, в якій міститься очне яблуко), ОЧНИ́ЦЯ, О́ЧНА Я́МКА, О́ЧНА ЗАПА́ДИНА рідко. Аркан туго стягнув шию (Остапа). Очі мало не вилізли з орбіт (О.
Словник синонімів української мови
-
орбіта —
Орбі́та, -ти, -ті; -бі́ти, -бі́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
орбіта —
ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах