ошуканець

ошука́нець

[ошукане^иц']

-н'ц'а, ор. -нце^им, м. (на) -нце^ив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іy

Значення в інших словниках

1. ошуканець — ошука́нець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошуканець — Дурисвіт, плутяга, пройдисвіт, шельма, ошукач, г. ошуст, ошуста, с. АФЕРИСТ, АВАНТУРНИК.  Словник синонімів Караванського
3. ошуканець — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
4. ошуканець — -нця, ч., розм. Те саме, що обманщик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ошуканець — ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто ошукав або ошукує кого-небудь; обманщик. До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (І.  Словник української мови у 20 томах
6. ошуканець — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
7. ошуканець — Ошука́нець, -нця; -ка́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ошуканець — ОШУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Те саме, що обма́нщик. До своїх слуг і сусідів то раз був [Трацький] довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. ошуканець — Ошуканець, -нця м. Обманщикъ.  Словник української мови Грінченка