парашут —
парашу́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
парашут —
-а, ч. 1》 Пристрій у вигляді великого купола, що розкривається у повітрі для стрибка людини з літального апарата, для спуску з нього вантажу або взагалі для гальмування. Запасний парашут. Десантний парашут.
Великий тлумачний словник сучасної мови
парашут —
ПАРАШУ́Т, а, ч. Пристрій у вигляді великої парасольки, що розкривається у повітрі для стрибка людини з літального апарата, для спускання з нього вантажу або взагалі для гальмування. Гамбеш падав .. Він рвав обидва шнурки, але парашути не розкривалися (В.
Словник української мови у 20 томах
парашут —
А, ч. 1. Презерватив. Ти хоча б поприбирала, а то парашути під ліжком валяються. 2. Ліфчик дуже великого розміру. Ого, так тобі треба парашут третього або четвертого розміру. 3. мн. Сімейні труси. Уявляєш, приходять солідні люди, а він відчиняє двері в парашутах!
Словник сучасного українського сленгу
парашут —
парашу́т (франц. parachute, від італ. para – відвертай і франц. chute – падіння) 1. В авіації – пристрій для зменшення швидкості падіння важкого тіла з висоти. 2. Шахтний...
Словник іншомовних слів Мельничука
парашут —
Пристрій, в якому для зменшення швидкості вертикального руху тіла людини чи вантажу в повітрі використовують аеродинамічний опір; розрізняють пасажирські, вантажні й гальмівні п.; перший стрибок з п. (з повітряної кулі) 1797, з літака — 1912.
Універсальний словник-енциклопедія
парашут —
ПАРАШУ́Т, а, ч. Пристрій у вигляді великої парасольки, що розкривається у повітрі для стрибка людини з літального апарата, для спуску з нього вантажу або взагалі для гальмування. Гамбеш падав..
Словник української мови в 11 томах