полетіти

полеті́ти

[поле^ит’іти^е]

-е^ичу, -е^итиш, -е^ити^емо, -е^ити^ете; нак. -е^ити, -е^ит'іт'

Значення в інших словниках

1. полетіти — див. бігти  Словник синонімів Вусика
2. полетіти — -ечу, -етиш, док. 1》 Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). || Спрямувати кудись свій політ (про птахів, комах і т. ін.). || Почати переміщатися, пересуватися в просторі (про літаки, ракети і т. ін.). || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полетіти — полеті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. полетіти — ПОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). Полетіли [ворони] й летячи співали (Т. Шевченко); Пташка знялася і полетіла (Григорій Тютюнник); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. полетіти — поле́тіти: ◊ поле́тіти на зла́ману голову → голова  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. полетіти — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо...  Фразеологічний словник української мови
7. полетіти — ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет.  Словник синонімів української мови
8. полетіти — Полеті́ти, -лечу́, -лети́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. полетіти — ПОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). Полетіли [ворони] й летячи співали (Шевч., І, 1963, 301); Пташка знялася і полетіла (Тют., Вир, 1964, 520); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
10. полетіти — Полеті́ти, -лечу́, -ти́ш гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі. Мет. 107.  Словник української мови Грінченка