поліс —
I -а, ч., іст. Місто-держава; особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства (типова для Стародавньої Греції). II -а, ч., фін. Страхове свідоцтво – документ про страхування (життя, майна і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
поліс —
по́ліс 1 іменник чоловічого роду страхове свідоцтво по́ліс 2 іменник чоловічого роду античне місто іст.
Орфографічний словник української мови
поліс —
ПО́ЛІС¹, а, ч., фін. Страхове свідоцтво – документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Страховий поліс. ПО́ЛІС², а, ч., іст. Античне місто-держава, особлива форма рабовласницької держави.
Словник української мови у 20 томах
поліс —
(англ. роlicу) 1. свідоцтво, що видається страховим товариством особі або установі, які щось застрахували в ньому, і містить умови договору про страхування. 2. розписка, квитанція.
Економічний словник
поліс —
по́ліс I (грец. πόλις) місто-держава, що складалася з самого міста і прилеглої до нього території, особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції. II (франц. police, від італ.
Словник іншомовних слів Мельничука
Поліс —
брит. рок-група; виступав (з перервами) 1977-87, у складі: засновник ансамблю, ударник С. Коупленд, вокаліст, гітарист, композитор і автор текстів Стінґ (справжнє Дж.М. Саммер), гітара, синтезатор Е. Саммерз (справжнє Сомерз), непостійний гітарист...
Універсальний словник-енциклопедія
поліс —
ПО́ЛІС¹, а, ч., фін. Страхове свідоцтво — документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Страховий поліс. ПО́ЛІС², а, ч., іст. Античне місто-держава, особлива форма рабовласницької держави.
Словник української мови в 11 томах
поліс —
рос. полис документ, що його видає страхова компанія страхувальникові (фізичній чи юридичній особі) на підтвердження укладеного між ними договору страхування.
Eкономічна енциклопедія
поліс —
(грец.) Давньогрецьке місто-держава, що включало в себе окрім власне міста ще і навколишні сільські землі, так звану хору.
Архітектура і монументальне мистецтво