полісся

полі́сся

[по^ул’іс':а]

-с':а, р. мн. -л'іс' (лісиста місцевість)

Значення в інших словниках

1. Полісся — Полі́сся іменник середнього роду географічний регіон  Орфографічний словник української мови
2. полісся — див. низовина  Словник синонімів Вусика
3. полісся — -я, с. Низька лісиста місцевість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. полісся — ПОЛІ́ССЯ, я, с. Низька лісиста місцевість. [Дунін-Левченко:] Він був син дуже заможного дідича з чернігівського полісся з-за Десни, з давнього козацького значного роду (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
5. Полісся — Низовинна територія у Білорусі та Україні, зх. край у Польщі, в басейнах Зх. Бугу і Прип'яті, понад 1/2 заболочених територій і торфовища; численні оз.; мішані й соснові ліси; гол. міста: Брест, Пінськ, Гомель. 1341 приєднане до Вел.  Універсальний словник-енциклопедія
6. Полісся — Полі́сся, -сся, -ссю, в -ссі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полісся — ПОЛІ́ССЯ, я, с. Низька лісиста місцевість. Ти з Ленінських гір подивися, Ти пильно поглянь навкруги, — Чи бачиш туркменське полісся, Аралу шумкі береги? (Бажан, Роки, 1957, 264).  Словник української мови в 11 томах
8. полісся — Полісся, -ся с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає. Г. Барв. 174.  Словник української мови Грінченка