право —
пра́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пра́ва
Орфографічний словник української мови
право —
Пра́во, присл. Прямо. Сели схочете що до мене писати, то віднесіться право до мене (Коб., Листи, 12, 268); Дюшен наконець перегнув шию на один бік, та й поглядав право в повітрє (Б., 1895, 12, 3).
Українська літературна мова на Буковині
право —
(в державі) законодавство, юриспруденція, (як наука) правознавство; З. П. перевага, привілей, пільга; (виняткове) прерогатива; (на що) дозвіл; (над ким) влада; (моральне) підстава; мн. ПРАВА, іст. вольності; (шофера) свідоцтво, документ; (рівні) можливості; (людські) свободи.
Словник синонімів Караванського
право —
-а, с. 1》 тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2》 Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки...
Великий тлумачний словник сучасної мови
право —
ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну – правом (Леся Українка); Держава і право.
Словник української мови у 20 томах
право —
До права треба мати два мішки грошей. З іронією про правосуддя. Ліпше солом'янна злагода, як золоте право. Згода з малою утратою корисніша, як процес з великими коштами. Нім гуску виправуєш, то ялівку даш. Судові процеси є дуже коштовні.
Приповідки або українсько-народня філософія
право —
Правильно; суд
Словник застарілих та маловживаних слів
право —
Система загальнообов'язкових, встановлених чи визнаних державою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм; сукупність правових норм кодифікована за галузями: конституційне, адміністративне, фінансове, карне, цивільне...
Універсальний словник-енциклопедія
право —
бра́ти / взя́ти свої́ права́. Утверджуватися в чомусь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М. Рильський). вступа́ти (входи́ти) / вступи́ти (ввійти́) в (свої́) права́. Виявлятися повною мірою.
Фразеологічний словник української мови
право —
ПРАВО — система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства.
Філософський енциклопедичний словник
право —
ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне).
Словник синонімів української мови
право —
Пра́во, -ва, -ву; права́, прав
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
право —
ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну — правом (Л. Укр., І, 1951, 53); Держава і право.
Словник української мови в 11 томах