прийменник —
прийме́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
прийменник —
-а, ч., лінгв. Незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прийменник —
ПРИЙМЕ́ННИК, а, ч., лінгв. Незмінне службове слово, що вказує на синтаксичне підпорядкування іменника, а також займенника і числівника. Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т, д,) і складені (попід, поміж, поза, з-під) (з наук.
Словник української мови у 20 томах
прийменник —
Несамостійна (службова) частина мови, яка узагальнено вказує на різні відношення і виражає в єдності з граматичними формами граматичну залежність іменників та ін. субстантивних слів від дієслів, іменників, прикметників та прислівників, напр., їхати до міста, через хворобу, за річкою.
Універсальний словник-енциклопедія
прийменник —
ПРИЙМЕ́ННИК, а, ч., грам. Незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова. Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т.
Словник української мови в 11 томах