пробіг —
пробі́г іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пробіг —
-у, ч. 1》 Дія за знач. пробігати 1), 2). || Біг або їзда на певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). 2》 спец. Відстань, пройдена яким-небудь транспортом. || Максимальна відстань, яку може подолати автомобіль до повного зносу окремих його деталей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пробіг —
ПРОБІ́Г, у, ч. 1. Дія за знач. пробіга́ти 1, 2. Німці в захопленні мацали залізні мускули Гошки, той форкав носом, як лошак після пробігу (Григорій Тютюнник); // Біг або їзда на певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). Почався пробіг.
Словник української мови у 20 томах
пробіг —
ПРОБІ́Г, у, ч. 1. Дія за знач. пробіга́ти 1, 2. Німці в захопленні мацали залізні мускули Гошки, той форкав носом, як лошак після пробігу (Тют., Вир, 1964, 413); // Біг або їзда па певну дистанцію (перев. у спортивних змаганнях). Почався пробіг.
Словник української мови в 11 томах