підіслати

підісла́ти

I [п'ід'іслати^е]

п'ід_зсте^ил'у, п'ід_зстели^еш; нак. п'ід_зсте^или, п'ід_зсте^ил'іт' (постелити)

II [п'ід'іслати^е]

-д'ішл'у, -д'ішле^иш / -д'ішлеш, -д'ішле^имо, д'ішле^ите^и/-д'ішле^ите; нак. -д'ішли, -д'ішл'іт' (послати, направити кудись)

Значення в інших словниках

1. підіслати — підісла́ти 1 дієслово доконаного виду прислати підісла́ти 2 дієслово доконаного виду підстелити  Орфографічний словник української мови
2. підіслати — I див. підсилати. II див. підстилати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підіслати — ПІДІСЛА́ТИ¹ див. підсила́ти. ПІДІСЛА́ТИ² див. підстила́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підіслати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підіслати — Підісла́ти, підішлю́, піді́шле́ш підісла́ти, підстелю́, підсте́леш, -сте́лють; порівн. підстели́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підіслати — ПІДІСЛА́ТИ¹ див. підсила́ти. ПІДІСЛА́ТИ² див. підстила́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. підіслати — I. Підіслати см. підсилати. --------------- II. Підіслати, -ся см. підстилати, -ся.  Словник української мови Грінченка