рейка —
ре́йка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
рейка —
-и, ж. 1》 Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та інших поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін. || Кусок такого бруска, що використовується для подання певних сигналів. 2》 перев. мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рейка —
РЕ́ЙКА, и, ж. 1. Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та ін. поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
рейка —
перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки які, чого. Надавати чому-небудь певного спрямування; організовувати, спрямовувати, перетворювати і т. ін. що-небудь певним чином.
Фразеологічний словник української мови
рейка —
ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі).
Словник синонімів української мови
рейка —
РЕ́ЙКА, и, ж. 1. Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та ін. поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
рейка —
Рейка, -ки ж. Рельсъ. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка