рефрен —
рефре́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рефрен —
(у тексті) повторення, кн. повтор; (у пісні) ПРИСПІВ.
Словник синонімів Караванського
рефрен —
-у, ч. 1》 літ. Рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф. || У прозових творах – фраза, яка повторюється, щоб наголосити певну думку, звернути на неї увагу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рефрен —
(фр. refren — приспів) — 1. В формах рондо і рондо-сонати — розділ, який чергується декілька разів з основною темою 2. В музиці ХІІІ — ХV ст. — баладі, вірелі, рондо — точно повторювані вірші, які супроводжувались однаковою музикою.
Словник-довідник музичних термінів
рефрен —
РЕФРЕ́Н, у, ч. 1. літ. Рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф. Рефрен у вірші П. Тичини – це немовби крила вірша, що дають розмах думці, причому рефрен цей міцно входить у композиційну структуру твору (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
рефрен —
рефре́н (франц. refrain) 1. Повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. 2. В музичній формі рондо (1) те, що багаторазово повторюється як основна тема в чергуванні з різними епізодами. 3. В куплетній пісні – приспів.
Словник іншомовних слів Мельничука
рефрен —
Уривок мелодії, який повторюється у визначених місцях, напр., після кожної строфи у строфовій пісні; в інструментальному рондо — основна тема, яка розділяє куплети.
Універсальний словник-енциклопедія
рефрен —
ПРИ́СПІВ (слова пісні, що повторюються після кожного куплета), ПРИ́СПІВКА, РЕФРЕ́Н. Дивились на хлопця хористи, заслухались, навіть несвоєчасно підхопили приспів (Ю.
Словник синонімів української мови
рефрен —
РЕФРЕ́Н, у, ч. 1. літ. Рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф. Рефрен у вірші П. Тичини — це немовби крила вірша, що дають розмах думці, причому рефрен цей міцно входить у композиційну структуру твору (Рад.
Словник української мови в 11 томах