риболов

риболо́в

[ри^еболоў]

-ова, м. (на) -овов'і/-ов'і, мн. -ови^е, -ов'іў

Значення в інших словниках

1. риболов — риболо́в іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. риболов — -а, ч. 1》 Той, хто займається ловінням риби. 2》 Те саме, що рибалка 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. риболов — див. рибак  Словник чужослів Павло Штепа
4. риболов — РИБОЛО́В, а, ч. 1. Той, хто займається ловінням риби. Юра, як і кождий гуцул, був завзятий риболов (І. Франко); Здається, саме з цього часу [як Бицик побачив сома] в його серці й народився непереможний запал риболова (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
5. риболов — РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю.  Словник синонімів української мови
6. риболов — РИБОЛО́В, а, ч. 1. Той, хто займається ловінням риби. Юра, як і кождий гуцул, був завзятий риболов (Фр., IV, 1950, 427); Здається, саме з цього часу [як Бицик побачив сома] в його серці й народився непереможний запал риболова (Донч., VI, 1957, 8).  Словник української мови в 11 томах
7. риболов — Риболов, -ва м. 1) = рибалка 1. Наїхали риболови та риби ловити. Чуб. V. 891. 2) = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14.  Словник української мови Грінченка