Роговий —
Рогови́й прізвище
Орфографічний словник української мови
роговий —
Рого́вий. Рогатий. ● Рогова худоба — велика рогата худоба. Деяка худобина, особливо ж рогова, буває іноді така, що не можна її забути. Візьметься за чоловіком і держиться його, й волочиться за ним, як тінь. Такий був сей бичок... (Коб.
Українська літературна мова на Буковині
роговий —
-а, -е. 1》 Стос. до рогу (у 2 знач.). || Вигот. з рогу. Рогова обманка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога. Рогова оболонка — рогівка. 2》 Стос. до рогу (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
роговий —
РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул.
Словник української мови у 20 томах
роговий —
Рогови́й, -ва́, -ве́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
роговий —
РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання..
Словник української мови в 11 томах
роговий —
Роговий, -а, -е 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146.
Словник української мови Грінченка