роговий
РОГОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до рогу (у 2 знач.).
Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.);
Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул. літ.);
Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (з наук.-попул. літ.);
// Вигот. з рогу.
На молодих паничах були сіртуки [сюртуки] з темної парусини з чорними роговими гудзиками (І. Нечуй-Левицький);
Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії (Іван Ле).
2. Стос. до рога (у 3 знач.).
Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (І. Франко).
3. рідко. Те саме, що рога́тий 1.
Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)