розв'язний

I [розвйазни^ей]

м. (на) -зному/ -з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про манери, поведінку тощо)

II [розвйазний]

м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про задачу, питання тощо)

Значення в інших словниках

1. розв'язний — (який не відчуває незручності) невимушений, вільний, (виходить за межі норми) безцеремонний.  Словник синонімів Полюги
2. розв'язний — розв'я́зний прикметник про манери розв'язни́й прикметник про завдання  Орфографічний словник української мови
3. розв'язний — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
4. розв'язний — I розв'язн`ий-а, -е. Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню. II розв'`язний-а, -е. Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало. || Який характеризується, відзначається надмірною вільністю, фамільярністю, зухвалістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розв'язний — РОЗВ'ЯЗНИ́Й, а́, е́. Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню. Розв'язне завдання; Розв'язні питання. РОЗВ'Я́ЗНИЙ, а, е. Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало.  Словник української мови у 20 томах
6. розв'язний — ФАМІЛЬЯРНИЙ (надто вільний, безцеремонний), ПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм., ЗАПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм.; РОЗВ'Я́ЗНИЙ (який виходить за межі пристойності). Фамільярне студентське "ти" було сьогодні недоречним (С. Журахович); Адмірал Мак-Келлі вже з'явився..  Словник синонімів української мови