розв'язний

РОЗВ'ЯЗНИ́Й, а́, е́.

Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню.

Розв'язне завдання;

Розв'язні питання.

РОЗВ'Я́ЗНИЙ, а, е.

Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало.

Він [Валентин] весь час намагався бути розв'язним, дотепним і зовсім не провінціялом [провінціалом] (М. Хвильовий);

// Який характеризується, відзначається надмірною вільністю, фамільярністю, зухвалістю.

Усмішка у нього була підлабузницька, розв'язна, підлеслива (В. Собко);

Цей зухвалий, розв'язний рух, слова, тон були такі нестерпні, що кров ударила Юрієві Юрійовичу в голову (О. Донченко);

Незвичним видався йому крикливий, розв'язний спосіб вислову у молодого Філіпчука (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. розв'язний — (який не відчуває незручності) невимушений, вільний, (виходить за межі норми) безцеремонний.  Словник синонімів Полюги
2. розв'язний — розв'я́зний прикметник про манери розв'язни́й прикметник про завдання  Орфографічний словник української мови
3. розв'язний — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
4. розв'язний — I [розвйазнией] м. (на) -зному/ -з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про манери, поведінку тощо) II [розвйазний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про задачу, питання тощо)  Орфоепічний словник української мови
5. розв'язний — I розв'язн`ий-а, -е. Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню. II розв'`язний-а, -е. Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало. || Який характеризується, відзначається надмірною вільністю, фамільярністю, зухвалістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розв'язний — ФАМІЛЬЯРНИЙ (надто вільний, безцеремонний), ПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм., ЗАПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм.; РОЗВ'Я́ЗНИЙ (який виходить за межі пристойності). Фамільярне студентське "ти" було сьогодні недоречним (С. Журахович); Адмірал Мак-Келлі вже з'явився..  Словник синонімів української мови