розв'язний
РОЗВ'ЯЗНИ́Й, а́, е́.
Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню.
Розв'язне завдання;
Розв'язні питання.
РОЗВ'Я́ЗНИЙ, а, е.
Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало.
Він [Валентин] весь час намагався бути розв'язним, дотепним і зовсім не провінціялом [провінціалом] (М. Хвильовий);
// Який характеризується, відзначається надмірною вільністю, фамільярністю, зухвалістю.
Усмішка у нього була підлабузницька, розв'язна, підлеслива (В. Собко);
Цей зухвалий, розв'язний рух, слова, тон були такі нестерпні, що кров ударила Юрієві Юрійовичу в голову (О. Донченко);
Незвичним видався йому крикливий, розв'язний спосіб вислову у молодого Філіпчука (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'язний — (який не відчуває незручності) невимушений, вільний, (виходить за межі норми) безцеремонний. Словник синонімів Полюги
- розв'язний — розв'я́зний прикметник про манери розв'язни́й прикметник про завдання Орфографічний словник української мови
- розв'язний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
- розв'язний — I [розвйазнией] м. (на) -зному/ -з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про манери, поведінку тощо) II [розвйазний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і (про задачу, питання тощо) Орфоепічний словник української мови
- розв'язний — I розв'язн`ий-а, -е. Який можна розв'язати, вирішити, з'ясувати і т. ін.; який піддається розв'язанню, вирішенню. II розв'`язний-а, -е. Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало. || Який характеризується, відзначається надмірною вільністю, фамільярністю, зухвалістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розв'язний — ФАМІЛЬЯРНИЙ (надто вільний, безцеремонний), ПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм., ЗАПАНІБРА́ТСЬКИЙ розм.; РОЗВ'Я́ЗНИЙ (який виходить за межі пристойності). Фамільярне студентське "ти" було сьогодні недоречним (С. Журахович); Адмірал Мак-Келлі вже з'явився.. Словник синонімів української мови