Орфоепічний словник української мови

розпорядитися

розпоряди́тися

[розпор'адитиес'а і роспор'адитиес'а]

-р'аджус'а, -дис':а, -диц':а, -диемос'а, -диетес'а, -д'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. розпорядитися — розпоряди́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розпорядитися — див. розпоряджатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпорядитися — РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ див. розпоряджа́тися.  Словник української мови у 20 томах
  4. розпорядитися — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. розпорядитися — Розпоряди́тися, -джу́ся, -ди́шся, -дя́ться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпорядитися — РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ див. розпоряджа́тися.  Словник української мови в 11 томах