розпорядчий

розпоря́дчий

[розпор’аджчи^ей і роспор’аджчи^ей]

м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і

Значення в інших словниках

1. розпорядчий — розпоря́дчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розпорядчий — -а, -е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). Розпорядче засідання — попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов'язані з наступним вирішенням справи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпорядчий — РОЗПОРЯ́ДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). На залізничних станціях і окремих заводах створювались розпорядчі і бойові комітети (з наук. літ.); На кожного депутата припадатиме колосальне навантаження в галузі законодавчої розпорядчої і контрольної діяльності (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. розпорядчий — РОЗПОРЯ́ДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). Маса повинна мати право висувати всіх без винятку робітничих членів маси на розпорядчі функції (Ленін, 36, 1973, 148)...  Словник української мови в 11 томах