рівчак —
рівча́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рівчак —
-а, ч. 1》 Не дуже глибокий і широкий рів; канава. 2》 перен. Маленьке заглиблення, складка, зморшка на чому-небудь. 3》 мет. Спеціальний пристрій у вигляді канави, жолоба, по якому тече розплавлений метал.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рівчак —
РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (К. Гордієнко); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (М. Томчаній); – Отак, – кажу, – діти.
Словник української мови у 20 томах
рівчак —
КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів).
Словник синонімів української мови
рівчак —
Рівча́к, -ка́, в -ку́; -чаки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рівчак —
РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (Горд., Чужу ниву.., 1947, 228); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (Томч.
Словник української мови в 11 томах
рівчак —
Рівчак, -ка м. 1) ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338. 2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо. 3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. ум. рівчачо́к. Вас. 167.
Словник української мови Грінченка