свинець —
свине́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
свинець —
сов., у. оливо; п-к СВИНЦЕВИЙ, у. олив'яний; (- небо) похмурий.
Словник синонімів Караванського
свинець —
-нцю, ч. 1》 Проста речовина елемента Плюмбуму. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. 2》 перен. Куля. || у знач. збірн. Кулі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свинець —
моск. олово олово
Словник чужослів Павло Штепа
свинець —
СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. 1. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І.
Словник української мови у 20 томах
свинець —
Pb, хіміч. елемент з атомним числом 82; блакитно-сірий, м'який, легкоплавкий метал; хіміч. активний; на повітрі вкривається захисною плівкою окисів і карбонату; легко вступає в реакцію з тими кислотами, з якими утворює розчинні солі (напр.
Універсальний словник-енциклопедія
свинець —
СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. 1. Важкий м’який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Котл.
Словник української мови в 11 томах
свинець —
Свинець, -нцю м. Свинець. Вас. 183. Важка, мов свинцем налита. Грин. II. 184.
Словник української мови Грінченка